Реформи
Кілька разів виїжджав з дружиною на курорти в Австрію, Саксонію та Швейцарію. Під час однієї з подорожей відвідав колонію гернгутерів у Саксонії. Захопився їхніми суворими звичаями, організацією праці в мануфактурах, раціоналізацією релігії та побожністю, які надихнули його на реформи в 1794-1806 рр. у своїх маєтках. Теоретичні засади реформ сформулював у вступі до опублікованого 1796 р. акту «Dla urządzenia ziem dziedzicznych ustawy» («Положення для організації спадкових земель»), а вінцем реформи були опубліковані 2.1.1804 «Ustawy rolników» («Положення землеробів»). Крім того, видав багато детальних розпоряджень, господарських і медичних порадників та працю д´Аша про лікування чуми «Sposób leczenia chorujących na zarazę powietrzną, czyli сzumę...». Для потреб «держави» відкрив власну друкарню, в якій друкувалися статути, формуляри, гербовий папір, акти і навіть літературні твори. Від 1792 р. в Миньківцях також діяла (з перервою в 1798-1802 рр.) єврейська друкарня Е. Мошкової.
У «Миньковецькій державі» управління здійснювала адміністрація, яку призначав дідич, а «вирішальний голос» належав зборам представників селянських громад, міщан, євреїв та іноземців, які обиралися на рік. Були дві судові інстанції: суд («Justiciarium») та апеляційний адміністративний суд. «Ustawy rolników» впроваджували замість панщини чиншову систему, надавали селянам у власність забудови, інвентар і сади, створювали реальні можливості переходу з селянського стану до міщанського та вільних занять. Згідно з волею власника, чинші були низькими. Сувора кара загрожувала тому, хто б назвав підданого Мархоцького холопом, хамом чи мужиком. Взаємини Мархоцького з численною осілою в його маєтках шляхтою регулювало положення «Prawo szlacheckie» («Шляхетське право», вид. 1806), за яким шляхта отримувала землі у вічну оренду. Мархоцький заснував у своїх володіннях школи, сирітський притулок, шпиталь, аптеку, утримував двох лікарів. Впровадив племінну худобу, організував кінний завод, започаткував розведення тутових шовкопрядів, розвинув вівчарство.
Економічна та господарська діяльність
У Миньківцях діяли дві сукняні фабрики, фабрика карет, байкова, селітряна, паперова, лакова мануфактури. Для зручності подорожніх Мархоцький збудував готель, а дороги наказав обсадити різними сортами плодових дерев. Ще 1790 р. набув під Одесою за дуже низьку ціну 16 тис. десятин степу з кількома селами. Офіційно вони були власністю дружини і від її прізвища отримали назву «графство Руффіполіс». Мархоцький опрацював для графства спеціальні положення й переселяв до нього з Миньковецького маєтку селян, які провинилися.
Мархоцький влаштував собі в Миньковецькому маєтку чотири «резиденції»: осінню — у Побійній (з бібліотекою понад 2 тис. томів), зимову — у передмісті Миньківців Бельмонт, весняну — в Отрокові, літню — у Притулії Зеленій. Якщо перші дві створив у дворах, успадкованих від попередніх власників, то в Отрокові й Притулії збудував щось на зразок феодальних середньовічних замків.
Заснував музичну академію (хор і оркестр, які зазвичай виконували складені ним пісні). Р. Корсак присвятив перебуванню в Миньківцях вірш «W ogrodach Przytulii» («Dziec Wil. », 1827). Інші літератори користувалися послуга ми тамтешньої друкарні, зокрема Я.Н.Камінський опублікував тут перший польський переклад «Гамлета» (1805), Т Заборовський перевидав свій твір «Aniela. Ustęp z poematu rycerskiego Zdobycie Kijowa». (1818), а Б. Кіцінський поему «Kobiety» (1818).
Титули
У 1813 р. за Мархоцьким було визнано титул графа, яким він використовував ще з 1759 р. У 1814 р. Мархоцкьий був обраний шляхтою Південно-Західного краю організатором транспорту з провіантом для російської армії у Варшаву. Під час поїздки називав себе «Dux» (вождь), а після успішного виконання місії узяв собі до прізвища додаток «Redux» (вождь, який повернувся). У 1822 р. Ігнатія Сцибор-Мархоцького позбавили графської гідності за "неспокійний нрав", сутяжництво та різні відозви про уряд. Намагання Мархоцького повернути титул тривали до 1826 р.
|
